Диклоберл 100 супп. 100мг №10

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка

Диклоберл містить диклофенак натрію - речовина нестероїдної структури, яка виявляє ан Протизапальна дія. Інгібітором простагландинсинтетази (цог). Фармакокінетика. Всмоктування. мг C _max в плазмі крові досягається через 1 год, але C_max на одиницю дози становить близько ⅔ концентрації, що досягається після застосування таблеток з кишково-розчинним покриттям (1,95± 0,8 мкг/мл (1,9 мкг/мл = 5,9 мкмоль/л)). Біодоступність. Парентеральне введення дози. Після багаторазового застосування препарату його фармакокінетика не змінюється. Кумуляції препарату не відзначають за умови дотримання рекомендованих доз.

Розподіл. Зв'язування диклофенаку з білками плазми становить 99,7%, головним чином з альбуміном - 99,4%.

Диклофенак проникає в синовіальну рідину, де його C _max досягається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі крові. Т _½ з синовіальної рідини становить 3-6 годин. Через 2 години після досягнення C _max в плазмі крові концентрація диклофенаку в синовіальній рідині залишається вищою, ніж у плазмі крові; це явище спостерігається протягом 12 год.

Диклофенак виявлено в низькій концентрації (100 нг/мл) у грудному молоці у однієї жінки, що годує. Передбачувана кількість препарату, що потрапляє в організм немовляти з грудним молоком, еквівалентна дозі 0,03 мг/кг/добу.

Метаболізм. Диклофенак метаболізується частково шляхом глюкуронізації незміненої молекули, але головним чином шляхом однократного і багаторазового гідроксилювання та метоксилювання, що призводить до утворення кількох фенольних метаболітів, більша частина яких утворює кон'югати з глюкуроновою кислотою. Два з цих фенольних метаболітів біологічно активні, але значно менші, ніж диклофенак.

Виведення. Загальний системний кліренс диклофенаку з плазми становить 263±56 мл/хв (середнє значення ± середнє відхилення). Кінцевий період напівжиття в плазмі крові становить 1-2 години. Період напівжиття в плазмі крові чотирьох метаболітів, у тому числі двох фармакологічно активних, також нетривалий і становить 1-3 години. і у вигляді метаболітів, більшість з яких також перетворюється на глюкуронідні кон'югати.У незміненому вигляді виводиться менше 1% диклофенаку. Решта виводиться у вигляді метаболітів із калом.

Фармакокінетика в окремих груп хворих. Впливу віку пацієнта на всмоктування, метаболізм та виведення препарату не відзначено, крім того, що у 5 пацієнтів похилого віку 15-хвилинна внутрішньовенна інфузія призвела до підвищення на 50% концентрації в плазмі крові, ніж це очікувалося у здорових добровольців молодого віку.

У пацієнтів з порушенням функції нирок, які отримували терапевтичні дози, можна не очікувати на накопичення незміненої активної речовини, виходячи з кінетики препарату після одноразового застосування. У хворих з кліренсом креатиніну 10 мл/хв розрахункові рівноважні концентрації гідроксильованих метаболітів у плазмі були приблизно в 4 рази вищими, ніж у здорових добровольців. Однак зрештою всі метаболіти виводилися з жовчю.

Пацієнти з порушенням функції печінки. У хворих на хронічний гепатит або компенсований цироз печінки показники фармакокінетики, метаболізму диклофенаку аналогічні таким у пацієнтів без захворювань печінки.

Показання

Запальні та дегенеративні форми ревматизму: ревматоїдний артрит, анкілозуючий спондиліт, остеоартрит, включаючи спондилоартрит; больові синдроми з боку хребта; ревматичні захворювання позасуглобових м'яких тканин; посттравматичні та післяопераційні больові синдроми, що супроводжуються запаленням та набряком, особливо після стоматологічних та ортопедичних операцій; гінекологічні захворювання, що супроводжуються больовим синдромом та запаленням, наприклад первинна дисменорея та аднексит; напади мігрені; гострі напади подагри; як допоміжний засіб при тяжких запальних захворюваннях лор-органів, що супроводжуються хворобливим відчуттям, наприклад, при фаринготонзиліті, отіті.

Відповідно до загальних терапевтичних принципів лікування з приводу основного захворювання слід проводити засобами базисної терапії. Лихоманка сама собою не є показанням до застосування препарату.

Застосування

Для того, щоб мінімізувати побічні ефекти, слід застосовувати мінімальну ефективну дозу протягом короткого періоду.

Не застосовувати внутрішньо тільки для ректального введення.

Супозиторії слід вводити в пряму кишку якнайглибше, бажано після очищення кишечника.

Початкова доза зазвичай становить 100-150 мг на добу. При невиражених симптомах, а також тривалої терапії достатньо дози 75-100 мг на добу.

Добову дозу розділити на 2–3 прийоми. Щоб уникнути нічного болю або ранкової скутості до застосування препарату, вдень призначають Диклоберл у формі ректальних супозиторіїв перед сном (добова доза не повинна перевищувати 150 мг).

При первинній дисменореї добову дозу підбирають індивідуально,зазвичай вона становить 50-150 мг на добу. Початкова доза може досягати 50-100 мг на добу, але в разі потреби її можна підвищити протягом кількох менструальних циклів до максимальної, що становить 200 мг на добу. Застосування препарату слід розпочинати після виникнення перших больових симптомів та продовжувати декілька днів, залежно від динаміки регресії симптомів.

Для усунення нападу мігрені курс починати в дозі 100 мг при прояві його перших ознак. У разі потреби того ж дня може бути застосований другий супозиторій (100 мг диклофенаку). При необхідності в наступні дні лікування можна продовжити (добова доза не повинна перевищувати 150 мг, розділити на дозу на 2–3 застосування).

При лікуванні ювенільного ревматоїдного артриту добова доза може становити до 3 мг/кг маси тіла, що є максимальною добовою дозою, і не повинна перевищувати 150 мг/добу. Дітям віком від 14 років можна призначати супозиторії по 50 мг.

Пацієнти похилого віку. Хоча у пацієнтів похилого віку фармакокінетика препарату Диклоберл не погіршується до будь-якої клінічно значущої міри, нестероїдні протизапальні засоби необхідно застосовувати у них з обережністю, оскільки пацієнти цієї вікової категорії, як правило, більш схильні до розвитку небажаних реакцій. Зокрема, ослабленим пацієнтам похилого віку або пацієнтам з низьким показником маси тіла рекомендується застосовувати мінімальні ефективні дози, також пацієнтів необхідно обстежити щодо шлунково-кишкових кровотеч при лікуванні нестероїдних протизапальних засобів.

Протипоказання

Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якого іншого компонента препарату; гостра виразка шлунка чи кишечника; гастроінтестинальна кровотеча чи перфорація; високий ризик розвитку післяопераційних кровотеч, порушень зсідання крові, порушень гемостазу, гемопоетичних порушень або цереброваскулярних кровотеч; кровотеча або перфорація шлунково-кишкового тракту в анамнезі, пов'язані з попереднім лікуванням нпвп; активна форма виразки шлунка/кровотеча або рецидивна виразка шлунка/кровотеча в анамнезі (2 або більше окремих епізодів діагностованої виразки або кровотечі); запальні захворювання кишечника (наприклад, хвороба крона або виразковий коліт); iii триместр вагітності; печінкова недостатність; ниркова недостатність; застійна серцева недостатність (nyha ii-iv); ібс у пацієнтів із стенокардією, перенесеним інфарктом міокарда; цереброваскулярні захворювання у пацієнтів, які перенесли інсульт, або які мають епізоди транзиторних ішемічних атак; захворювання периферичних артерій; усунення періопераційного болю при аортокоронарному шунтуванні (або використанні апарату штучного кровообігу); як і інші нпвп, диклофенак також протипоказаний пацієнтам, у яких застосування ібупрофену, ацетилсаліцилової кислоти або інших нпвп провокує напади ба, ангіоневротичного набряку,кропив'янки або гострого риніту; проктит.

Побічні ефекти

Наведені нижче побічні ефекти включають явища, про які повідомлялося в умовах короткострокового або тривалого застосування препарату.

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія, анемія (гемолітична анемія, апластична анемія). Першими ознаками може бути підвищена температура, фарингіт, поверхневі ранки у роті, грипоподібні симптоми, серйозна апатія, кровотеча з носа, шкірна кровотеча.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, такі як висипання на шкірі та свербіж, кропив'янка, анафілактичні та анафілактоїдні реакції (включаючи звуження дихальних шляхів, зупинку дихання, прискорене серцебиття, артеріальну гіпотензію та шок), ангіоневротичний включаючи набряк обличчя, язика, внутрішній набряк глотки, алергічний васкуліт та пневмонія.

Психічні порушення: дезорієнтація, депресія, безсоння, дратівливість, нічні кошмари, психотичні порушення, інші психічні розлади.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, збудження або сонливість, тривожне, епізодичне запаморочення, сонливість, стомлюваність, парестезії, порушення пам'яті, судоми, неспокій, тремор, асептичний менінгіт, розлади смаку, інсульт, свідомості, галюцинації, порушення чутливості, загальне нездужання.

З боку органу зору: порушення зору, затуманювання зору, диплопія, неврит зорового нерва.

З боку органу слуху та лабіринту: вертиго, дзвін у вухах, порушення слуху.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, біль у грудях, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпотензія, васкуліт.

З боку дихальної системи, органів грудної порожнини та середостіння: бронхіальна астма (включаючи задишку), пневмоніт.

З боку травної системи: нудота, блювання, діарея, диспепсія, абдомінальний біль, метеоризм, анорексія, гастрит, шлунково-кишкова кровотеча (кровове блювання, мелена, діарея з домішкою крові), виразки шлунка або кишечника кровотечею або без нього або з перфорацією (іноді з летальним кінцем, особливо у пацієнтів похилого віку), коліт (включаючи геморагічний коліт та загострення виразкового коліту або хвороба Крона), запор, стоматит (у тому числі виразковий стоматит), глосит, порушення функції стравоходу , діафрагмоподібний стеноз кишечника, панкреатит

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня трансаміназ, гепатит, жовтяниця, порушення з боку печінки, блискавичний гепатит, гепатонекроз, печінкова недостатність.

Інфекції та інфікування: повідомляли про загострення запалень, пов'язаних з інфекціями (наприклад, розвиток некротичного фасциту),при системному застосуванні нестероїдних протизапальних засобів. Це можливо зумовлено механізмом дії НПЗП. Якщо при застосуванні препарату Диклоберл ознаки інфекції виникають або погіршуються, пацієнту рекомендують негайно звернутися до лікаря. Необхідно дослідити, чи такий стан є підставою для терапії протимікробним агентом/антибіотиком. Дуже рідко при застосуванні диклофенаку розвивалися симптоми асептичного менінгіту з ригідністю шиї, головним болем, нудотою, блюванням, підвищенням температури тіла або сплутаністю свідомості. Схильними вважаються пацієнти з аутоімунними захворюваннями (системний червоний вовчак (SLE), змішане захворювання сполучної тканини).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: випадання волосся, прояви екзантеми, екземи, еритеми, мультиморфної еритеми, синдром Стівенса — Джонсона, синдром Лайєлла (токсичний епідермальний некроліз), ексфоліативний дерматит, реакції фотосенсибілізації, пурпура числі алергічна, свербіж.

З боку нирок та сечовидільної системи: набряки, особливо у пацієнтів з артеріальною гіпертензією або нирковою недостатністю, ГНН, гематурія, протеїнурія, інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, папілярний некроз нирки.

Загальні порушення та порушення в місці введення: при застосуванні супозиторіїв можуть виникати: зміни в місці введення, включаючи явища локального подразнення, виділення слизу з домішкою крові або хвороблива дефекація.

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: імпотенція.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик тромботичних ускладнень (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт), пов'язаних із застосуванням диклофенаку, зокрема у високих терапевтичних дозах (150 мг на добу) та при тривалому застосуванні.

Особливі вказівки

Загальні. Щоб мінімізувати побічні ефекти, лікування слід розпочинати з найменшої ефективної дози протягом найкоротшого періоду часу, необхідного для контролю симптомів.

Слід уникати одночасного застосування препарату Диклоберл із системними нестероїдними протизапальними засобами, такими як селективні інгібітори ЦОГ-2, через відсутність будь-яких доказів синергічного ефекту та у зв'язку з потенційними адитивними побічними ефектами.

Необхідно бути обережними щодо пацієнтів похилого віку. Зокрема, рекомендується застосовувати мінімальну ефективну дозу ослаблених пацієнтів похилого віку з малою масою тіла.

Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, можуть виникати алергічні реакції, у тому числі анафілактичні/анафілактоїдні реакції, навіть без попереднього впливу диклофенаку.

Завдяки своїм фармакодинамічним властивостям Диклоберл, як і інші нестероїдні протизапальні засоби, може маскувати ознаки та симптоми інфекції.

Вплив на травний тракт.При застосуванні всіх нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, зареєстровані випадки шлунково-кишкових кровотеч (блювота кров'ю, мелена), утворення виразки або перфорації, які можуть бути летальними та відбутися у будь-який час у процесі лікування за наявності або відсутності попереджувальних симптомів або попереднього анамнезу серйозних явищ сторони ШКТ. Ці явища мають серйозні наслідки у пацієнтів похилого віку. Якщо у пацієнтів, які отримують диклофенак, відмічені явища шлунково-кишкової кровотечі або утворення виразки, застосування препарату слід припинити.

Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, для пацієнтів із симптомами, що свідчать про порушення з боку травного тракту, обов'язково медичне спостереження та особлива обережність. Ризик виникнення кровотечі, виразки або перфорації в шлунково-кишковому тракті збільшується з підвищенням дози нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, і у хворих з виразкою в анамнезі, особливо з ускладненням у вигляді кровотечі або перфорації, і у пацієнтів похилого віку.

Пацієнти похилого віку мають підвищену частоту небажаних реакцій на застосування нестероїдних протизапальних засобів, особливо щодо шлунково-кишкової кровотечі та перфорації, які можуть бути летальними.

Щоб знизити ризик такого токсичного впливу на травний тракт, лікування починають та підтримують низькими ефективними дозами.

Для таких пацієнтів, а також тих, кому потрібне супутнє застосування лікарських засобів, що містять ацетилсаліцилову кислоту або інші лікарські засоби в низьких дозах, які, ймовірно, підвищують ризик небажаного впливу на травний тракт, слід розглянути питання про застосування комбінованої терапії із застосуванням захисних засобів (наприклад, інгібіторів протонної помпи або мізопростолу). Пацієнтам із шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо похилого віку, слід повідомляти про будь-які незвичайні абдомінальні симптоми (особливо кровотечу у травному тракті). Застереження також необхідні для хворих, які отримують одночасно лікарські засоби, які можуть підвищити ризик виразки або кровотечі, такі як системні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), антитромботичні засоби (наприклад, ацетилсаліцилова кислота) або селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну.

Вплив на печінку. Ретельне медичне спостереження необхідно у разі, коли Диклоберл призначають пацієнтам із порушенням функції печінки, оскільки їх стан може погіршитися.

Як і при застосуванні інших нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, рівень одного або декількох ферментів печінки може підвищуватися.

Під час тривалого лікування препаратом Диклоберл призначають регулярне спостереження за функцією печінки та рівнями печінкових ферментів як запобіжний засіб.Якщо порушення функції печінки зберігаються або посилюються і якщо клінічні ознаки або симптоми можуть бути пов'язані з прогресуючими захворюваннями печінки або якщо спостерігаються інші прояви (наприклад, еозинофілія, висип), застосування препарату Диклоберл слід припинити. Перебіг захворювань, як-от гепатит, може проходити без продромальних симптомів. Застереження необхідні у випадку, якщо Диклоберл застосовують у пацієнтів з печінковою порфірією через ймовірність провокування нападу.

Вплив на нирки. Оскільки при лікуванні нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, зареєстровані випадки затримки рідини та набряків, особливу увагу слід приділити пацієнтам з порушеннями функції серця або нирок, артеріальною гіпертензією в анамнезі, пацієнтам похилого віку, пацієнтам, які отримують терапію діуретиками або препаратами, які суттєво впливають на функції нирок, а також пацієнтам із значним зменшенням позаклітинного об'єму рідини з будь-якої причини, наприклад до або після серйозного хірургічного втручання. У таких випадках як запобіжний засіб рекомендується моніторинг ниркової функції. Припинення терапії зазвичай призводить до повернення до стану, який передував лікуванню.

Вплив на шкіру. У зв'язку із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів, у тому числі препарату Диклоберл, у дуже поодиноких випадках зареєстровані серйозні реакції з боку шкіри (деякі з них були летальними), включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз. У пацієнтів найвищий ризик розвитку цих реакцій спостерігається на початку курсу терапії: реакції виникають у більшості випадків протягом першого місяця лікування. Застосування препарату Диклоберл слід припинити при першій появі висипань на шкірі, ураженнях слизової оболонки або при появі будь-яких інших ознак підвищеної чутливості.

Системний червоний вовчак та змішані захворювання сполучної тканини. У пацієнтів із системним червоним вовчаком та змішаними захворюваннями сполучної тканини може відзначатися підвищений ризик розвитку асептичного менінгіту.

Серцево-судинні та цереброваскулярні ефекти. Для пацієнтів з наявністю в анамнезі АГ та/або застійної серцевої недостатності легкого або помірного ступеня тяжкості необхідне проведення відповідного моніторингу та дотримання рекомендацій, оскільки у зв'язку із застосуванням нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, зареєстровані випадки затримки рідини та набряків.

Дані клінічних досліджень та епідеміологічні дані свідчать, що застосування диклофенаку, особливо у високих дозах (150 мг на добу) та при тривалому лікуванні, може бути пов'язане з незначним підвищенням ризику розвитку артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту).

Пацієнтам з неконтрольованою АГ, застійною серцевою недостатністю, стійкою ІХС,захворюваннями периферичних артерій та/або цереброваскулярною хворобою призначати диклофенак не рекомендується, у разі потреби застосування можливе лише після ретельної оцінки співвідношення ризик/користування лише у дозуванні не більше 100 мг/добу. Подібну оцінку слід провести перед початком довгострокового лікування пацієнтів з факторами ризику розвитку серцево-судинних явищ (наприклад з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом та пацієнтів, що палять).

Пацієнтів слід поінформувати про можливість виникнення серйозних тромботичних явищ (біль у грудях, задишка, слабкість, порушення мови) у будь-який час. У цьому випадку слід негайно звернутися до лікаря.

Вплив на гематологічні показники. При тривалому застосуванні цього препарату, як і інших нестероїдних протизапальних засобів, рекомендується моніторинг повного аналізу крові.

Диклоберл може тимчасово пригнічувати агрегацію тромбоцитів. Слід ретельно спостерігати пацієнтів із порушенням гемостазу, геморагічним діатезом чи гематологічними порушеннями.

БА в анамнезі. У пацієнтів з бронхіальною астмою, сезонним алергічним ринітом, набряком слизової оболонки носа (тобто назальними поліпами), ХОЗЛ або хронічними інфекціями дихальних шляхів (особливо такими, які пов'язані з алергічними, подібними до риніту симптомами) частіше виникають реакції на НПЗП БА, такі як так звана непереносимість аналгетиків / аналгетична астма), набряк Квінке, кропив'янка. У зв'язку з цим щодо таких пацієнтів рекомендуються спеціальні заходи (готовність до надання невідкладної медичної допомоги). Це також стосується пацієнтів з алергічними реакціями на інші речовини, такими як висипання, свербіж, кропив'янка.

Як і інші препарати, що пригнічують активність простагландинсинтетази, диклофенак натрію та інші нестероїдні протизапальні засоби можуть спровокувати розвиток бронхоспазму при застосуванні у пацієнтів з бронхіальною астмою або пацієнтів з астмою в анамнезі.

Фертильність у жінок. Щодо жіночої фертильності (див. Застосування у період вагітності та годування груддю).

Загальні. Гострі реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактичний шок) виникають рідко. За перших ознак реакції гіперчутливості після застосування препарату Диклоберл терапія повинна бути зупинена.

При тривалому застосуванні знеболювальних препаратів може виникнути головний біль, який не варто усунути підвищенням дози лікарського засобу.

При одночасному вживанні алкоголю побічні реакції, пов'язані з дією активної речовини, особливо ті, що впливають на ШКТ або на ЦНС, можуть посилюватися при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів.

Діти. Супозиторії Диклоберл 100 не застосовують у дітей через високий вміст діючої речовини.Диклоберл 50 не призначати дітям до 14 років через високий вміст у ньому діючої речовини; препарат можна застосовувати у дітей віком від 14 років.

Застосування у період вагітності та годування груддю

Вагітність. У І та ІІ триместр вагітності препарат Диклоберл можна призначати тільки тоді, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода, і тільки в мінімальній ефективній дозі, а тривалість лікування має бути настільки малою, наскільки це можливо. Як і у разі застосування інших нестероїдних протизапальних засобів, препарат протипоказаний в останні 3 місяці вагітності (можливе пригнічення скорочувальної здатності матки та передчасне закриття артеріальної протоки у плода).

Інгібування синтезу простагландинів може негативно позначитися на перебігу вагітності та/або розвитку ембріона/плода. Дані епідеміологічних досліджень свідчать про підвищений ризик викиднів та/або ризик розвитку серцевих вад та гастрошизису після застосування інгібітору синтезу простагландинів на ранніх термінах вагітності. Абсолютний ризик серцево-судинних вад був підвищений з 1 до 1,5%.

Не виключено, що ризик підвищується з дозою та тривалістю лікування. Показано, що у тварин введення інгібітора синтезу простагландинів призводить до підвищення пре-і постімплантаційної втрати та летальності ембріона/плода.

Крім того, у тварин, які отримували інгібітор синтезу простагландинів у період органогенезу, зареєстровано підвищену частоту різних вад розвитку, у тому числі з боку серцево-судинної системи. Якщо Диклоберл застосовує жінка, яка прагне завагітніти, або в І триместр вагітності, доза повинна бути якомога нижчою, а тривалість лікування — якнайменше.

У III триместр вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів можуть впливати на плід таким чином:

• серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріальної протоки та легеневою гіпертензією);
• порушення функції нирок, яке може прогресувати до ниркової недостатності з олігогідрамніоном.

Вплив на матір та новонародженого, а також наприкінці вагітності:

• можливе подовження часу кровотечі, антиагрегантний ефект, який може розвиватися навіть при дуже низьких дозах;
• гальмування скорочень матки, що призводить до затримки чи подовження пологів.

Отже, Диклоберл протипоказаний у III триместрі вагітності.

Годування груддю. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, диклофенак у незначній кількості проникає в грудне молоко. У зв'язку з цим Диклоберл не слід застосовувати у жінок у період годування груддю, щоб уникнути небажаного впливу на немовля.

Фертильність у жінок.Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, Диклоберл може негативно впливати на жіночу фертильність, тому не рекомендується призначати препарат жінкам, які планують вагітність. Для жінок, які мають проблеми із зачаттям або проходять дослідження на безпліддя, слід розглянути доцільність відміни препарату Диклоберл.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або роботі з іншими механізмами

Пацієнтам, у яких під час терапії препаратом Диклоберл виникають порушення зору, вертиго, сонливість, порушення з боку ЦНС, млявість чи стомлюваність, не слід керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.

Взаємодія

Нижче наведені взаємодії, зазначені при застосуванні диклофенаку у вигляді кишково-розчинних таблеток та/або в інших лікарських формах.

Літій. За умови одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію літію у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня літію у сироватці крові.

Дігоксин. За умови одночасного застосування диклофенак може підвищити концентрацію дигоксину у плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня дигоксину у сироватці крові.

Діуретики та антигіпертензивні засоби. Як і інші нестероїдні протизапальні засоби, одночасне застосування диклофенаку з діуретиками та антигіпертензивними засобами (наприклад, блокаторами β-адренорецепторів, інгібіторами АПФ) може призвести до зниження їх антигіпертензивного ефекту шляхом інгібування синтезу судинорозширювальних простагландинів. Таким чином, подібну комбінацію застосовують із застереженням, а пацієнтам, особливо похилого віку, слід перебувати під ретельним наглядом щодо артеріального тиску. Пацієнтам слід отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку супутньої терапії та на регулярній основі після неї, переважно щодо діуретиків та інгібіторів АПФ у зв'язку з підвищенням ризику нефротоксичності.

Препарати, які, як відомо, викликають гіперкаліємію. Супутнє лікування калійзберігаючими діуретиками, циклоспорином, такролімусом або триметопримом може бути пов'язане з підвищенням рівня калію у сироватці крові, тому моніторинг стану пацієнтів слід проводити частіше.

Антикоагулянти та антитромботичні засоби. Одночасне застосування може підвищити ризик кровотечі, тому рекомендується вжити запобіжних заходів. Хоча клінічні дослідження не свідчать про вплив диклофенаку на активність антикоагулянтів, існують окремі дані про підвищення ризику кровотечі у пацієнтів, які одночасно застосовують диклофенак і антикоагулянти. Тому для впевненості, що жодних змін у дозуванні антикоагулянтів не потрібне, рекомендовано ретельний моніторинг таких пацієнтів. Як і інші НПЗП,диклофенак у високих дозах може пригнічувати агрегацію тромбоцитів.

Інші нестероїдні протизапальні засоби, включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2, та кортикостероїди. Одночасне застосування диклофенаку та інших нестероїдних протизапальних засобів або кортикостероїдів може підвищити ризик шлунково-кишкової кровотечі або виразки. Слід уникати одночасного застосування двох або більше нестероїдних протизапальних засобів.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну. Одночасне застосування нестероїдних протизапальних засобів та селективних інгібіторів зворотного захоплення може підвищувати ризик шлунково-кишкових кровотеч.

Протидіабетичні препарати. Клінічні дослідження показали, що диклофенак можна застосовувати разом з пероральними гіпоглікемічними засобами, що не впливає на їх терапевтичний ефект. Однак є деякі повідомлення про розвиток у таких випадках як гіпоглікемії, так і гіперглікемії, що зумовлювало необхідність зміни дози протидіабетичних засобів у ході застосування диклофенаку. З цієї причини як запобіжний засіб рекомендується в ході комбінованої терапії контролювати рівень глюкози в крові.

Метотрексат. Диклофенак може пригнічувати кліренс метотрексату у ниркових канальцях, що призводить до підвищення рівнів метотрексату. Слід бути обережними при призначенні нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, менш ніж за 24 години до застосування метотрексату, оскільки в таких випадках може підвищуватися концентрація метотрексату в крові та посилюватись його токсична дія. Зареєстровані випадки серйозної токсичності, коли інтервал між застосуванням метотрексату та нестероїдних протизапальних засобів, включаючи диклофенак, був у межах 24 год. Ця взаємодія опосередкована через накопичення метотрексату внаслідок порушення ниркової екскреції у присутності нестероїдних протизапальних засобів.

Циклоспорин. Вплив диклофенаку, як і інших нестероїдних протизапальних засобів, на синтез простагландинів у нирках може посилювати нефротоксичність циклоспорину, у зв'язку з цим диклофенак слід застосовувати у нижчих дозах, ніж у пацієнтів, які не застосовують циклоспорин.

Такролімус. При застосуванні нестероїдних протизапальних засобів з такролімусом можливе підвищення ризику нефротоксичності, що може бути опосередковано через ниркові антипростагландинові ефекти нестероїдних протизапальних засобів та інгібітора кальциневрину.

Антибактеріальні хінолони. Можливий розвиток судом у пацієнтів, які одночасно приймають похідні хінолону та НПЗП. Це може спостерігатися у пацієнтів як з епілепсією та судомами в анамнезі, так і без них. Таким чином, слід виявляти обережність при вирішенні питання про призначення хінолонів пацієнтам, які вже отримують нестероїдні протизапальні засоби.

Фенітоїн. При застосуванні фенітоїну одночасно з диклофенаком рекомендується проводити моніторинг концентрації фенітоїну в плазмі у зв'язку з очікуваним підвищенням впливу фенітоїну.

Пробенецид. Лікарські засоби, що містять пробенецид, можуть гальмувати виведення диклофенаку натрію.

Колестипол та холестирамін. Ці препарати можуть спричинити затримку або зменшення всмоктування диклофенаку. Таким чином, рекомендується призначати диклофенак принаймні за 1 годину до або через 4-6 годин після застосування колестиполу/холестираміну.

Серцеві глікозиди. Одночасне застосування серцевих глікозидів та нестероїдних протизапальних засобів може посилити серцеву недостатність, знизити швидкість клубочкової фільтрації та підвищити рівень глікозидів у плазмі крові.

Міфепрістон. Нестероїдні протизапальні засоби не слід застосовувати протягом 8–12 днів після прийому міфепристону, оскільки нестероїдні протизапальні засоби можуть знизити ефект міфепристону.

Потужні інгібітори CYP 2C9. Рекомендується бути обережним при поєднаному призначенні диклофенаку з потужними інгібіторами CYP 2C9 (наприклад з вориконазолом), що може призвести до значного підвищення C _max в плазмі крові та експозиції диклофенаку внаслідок пригнічення метаболізму диклофенаку.

Передозування

Симптоми. типової клінічної картини, характерної передозування диклофенаку, немає. Передозування може спричинити такі симптоми, як головний біль, нудота, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкова кровотеча, діарея, запаморочення, дезорієнтація, збудження, кома, сонливість, шум у вухах або судоми. опн і ураження печінки можливі у разі тяжкої інтоксикації.

Лікування. У разі потреби лікування симптоматичне. Протягом 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату слід розглянути можливість прийому активованого вугілля. Крім того, у дорослих слід розглянути можливість промивання шлунка протягом 1 години після застосування потенційно токсичної кількості препарату. При частих або тривалих судомах необхідно ввести внутрішньовенне діазепам. З огляду на клінічний стан пацієнта можуть бути показані інші заходи.

Умови зберігання

При температурі не вище 25°С.