Занідип табл. п/о 10мг №98

Фармакологічні властивості

Фармакодинамічні параметри. лерканідипін - блокатор кальцієвих каналів, представник групи дигідропіридинів. пригнічує потік ca2+ через клітину кардиомиоцитов и клеток гладких мышц стенки кровеносных сосудов. лерканидипин оказывает гипотензивный эффект за счет непосредственного релаксирующего влияния на гладкую мускулатуру сосудистой стенки, уменьшая опсс. продолжительность гипотензивного эффекта лерканидипина обусловлена ​​высоким коэффициентом его мембранного распределения, вопреки незначительному t½ из плазмы крови. отрицательный инотропный эффект при приеме лерканідипіну відсутня у зв'язку з його високо вибірковим впливом на судини, оскільки розширення судин, викликане прийомом лерканідипіну, відбувається поступово, у пацієнтів з АГ тільки в окремих випадках відзначається різке зниження пекло з рефлекторним підвищенням чсс (90 уд./хв). прийомі препарат викликає рівномірне та стійке зниження пекло.

Фармакокінетичні параметри. Лерканідипін повністю абсорбується після застосування per os 10-20 мг препарату, С _max в плазмі крові досягається через ≈1,5-3 години після введення.

У разі перорального введення лерканідипіну після їди його абсолютна біодоступність становить ≈10% через високий метаболізм при першому проходженні через печінку. При прийомі лерканідипіну натщесерце здоровими добровольцями значення цього показника знижуються в 3 рази. У свою чергу біодоступність лерканідипіну 4-кратно підвищується при його пероральному введенні в період ≤2 год після їди з великою кількістю жирів. Таким чином, прийом лерканідипіну слід здійснювати до їди.

Лерканідипін зв'язується з білками плазми крові на 98% (у хворих з нирковою або печінковою дисфункцією тяжкого ступеня може підвищитися вміст вільної фракції лерканідипіну) і характеризується швидким та широким розподілом у тканини та органи.

Метаболізм лерканідипіну, який трансформується в неактивні метаболіти, відбувається екстенсивно за допомогою CYP 3A4. З сечею екскретується приблизно половина введеної дози. Біотрансформація є основним шляхом елімінації лерканідипіну. Середні значення T _½ = 8-10 год, проте терапевтичний ефект зберігається протягом 24 год через високий рівень зв'язування лерканідипіну з ліпідами мембран клітин. При багаторазовому застосуванні немає кумуляції.

Після прийому 10, 20 та 40 мг лерканідипіну співвідношення значень С _max у плазмі крові становить, відповідно, 1:3:8, а AUC - 1:4:18. Це показник поступового насичення метаболізму при першому проходженні. Отже, при збільшенні дози спостерігається збільшення біодоступності.

У літніх хворих та пацієнтів з легкою та середньотяжкою нирковою або печінковою дисфункцією не відзначається відмінностей у фармакокінетиці лерканідипіну порівняно з пацієнтами загальної групи. Концентрація лерканідипіну вище (≈70%) у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня або на діалізі. Оскільки метаболізм лерканідипіну відбувається переважно у печінці, ймовірно збільшення його системної біодоступності у пацієнтів з помірною або вираженою печінковою дисфункцією.

Показання

Первинна аг (ступінь тяжкості - легка або середня).

Застосування

Per os 10 мг 1 раз на добу за ≥15 хв до їди (бажано в ранковий час). можливе підвищення дози до 20 мг (визначається індивідуальною чутливістю хворого).

Найбільш виражений гіпотензивний ефект розвивається через ≥2 тижні терапії, тому необхідний поступовий підбір дози.

За відсутності досягнення адекватного контролю АТ внаслідок застосування лерканідипіну як монопрепарату допускається його поєднання з блокаторами β-адренорецепторів або сечогінними засобами (гідрохлортіазид), або інгібіторами АПФ (еналаприл, каптоприл).

Протипоказання

Гіперчутливість до діючої речовини (або інших антагоністів кальцію дигідропіридинового ряду) або будь-якої складової препарату; патологія, що обумовлює порушення відтоку крові з лівого шлуночка; застійна хсн у пацієнтів, які не отримували терапії з приводу цього стану;

• нестабільність коронарного кровотоку;

• виражений розлад печінкових та ниркових функцій (кліренс креатиніну 30 мл/хв);
• період після перенесеного інфаркту міокарда (до 1 міс);
• поєднане застосування з грейпфрутовим соком, циклоспорином, інгібіторами CYP 3A4;
• жінки у фертильному віці, які планують вагітність та не застосовують ефективних протизаплідних засобів.

Побічні ефекти

Реакції гіперчутливості (дуже рідко); посилення серцебиття, підвищення ЧСС (90 уд./хв), припливи крові ( нечасто), angina pectoris (рідко); епігастралгії, нудота, блювання, диспепсія, діарея (рідко); біль у м'язах (рідко); висип (рідко); , слабкість, підвищена стомлюваність (рідко); цефалгія, запаморочення (нечасто), сонливість (рідко), втрата свідомості (дуже рідко).

В окремих випадках можливий розвиток гіпертрофічного гінгівіту, транзиторне підвищення активності амінотрансфераз печінки, зниження артеріального тиску (90 мм рт. ст.), півлакіурія, торакалгія.

В окремих випадках при введенні деяких антагоністів кальцію дигідропіридинового ряду можливе виникнення болю в ділянці серця або стенокардії, як виняток — у хворих на стенокардію можуть відзначати тахікардію, збільшення тривалості або тяжкості нападів, можливі поодинокі епізоди розвитку інфаркту міокарда.

Особливі вказівки

Необхідна обачність при застосуванні лерканідипіну у літніх хворих у дебюті лікування.

Потрібна обачність у терапії пацієнтів з легким або помірним ступенем недостатності функції нирок або печінки. Слід обережно підвищувати дозу лерканідипіну до 20 мг у таких хворих, незважаючи на хорошу переносимість титрування дози.

Печінкова дисфункція може зумовити посилення гіпотензивної дії лерканідипіну, що потребує корекції дози.

Через посилення судинорозширювальної дії лерканідипіну алкоголем їх поєднання заборонено.

Через наявність лактози (1 таблетка Занідіпу 10 мг містить 30 мг лактози, 1 таблетка Занідипу 20 мг — 60 мг лактози) зазначений препарат не рекомендований до застосування у хворих із синдромом порушення всмоктування глюкози та галактози, галактоземією , недостатністю лактази.

Потрібна обачність у терапії пацієнтів із синдромом Шорта без імплантації електрокардіостимулятора, у хворих з лівошлуночковою дисфункцією, ІХС.

Про застосування хворим лерканідипіну слід ставити до відома анестезіолога.

Не застосовують у період вагітності та годування груддю, у дитячому віці.

У разі виникнення на тлі застосування препарату слабкості, підвищеної стомлюваності, запаморочення або, в окремих випадках, сонливості, заборонено керувати транспортними засобами або працювати з іншими механізмами.

Взаємодія

Необхідна обережність при сумісному застосуванні з іншими субстратами cyp 3a4 (терфенадином, астемізолом, хінідином, аміодароном).

Мідазолам збільшує всмоктування лерканідипіну (20 мг) у ШКТ.

Вміст лерканідипіну в плазмі (і, відповідно, гіпотензивний ефект) знижують індуктори CYP 3A4 (рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін). Їхнє поєднане застосування потребує частого моніторингу рівня АТ у пацієнта.

Сполучене застосування з метопрололом обумовлює половинне зниження біодоступності лерканідипіну, вимагаючи корекції його дози. Зазначений ефект можливий у разі застосування з іншими блокаторами β-адренорецепторів. Відповідно, поєднане застосування з препаратами цієї групи передбачає корекцію дози лерканідипіну.

При поєднаному застосуванні з дигоксином необхідний скрупульозний контроль розвитку симптомів дигоксинової інтоксикації.

Лерканідіпін не змінює фармакокінетичні параметри варфарину.

Можливе поєднане застосування лерканідипіну з інгібіторами АПФ та сечогінними засобами.

Фармакокінетика лерканідипіну не змінюється значуще в клінічному аспекті при сумісному застосуванні з такими засобами, як флуоксетин (пацієнти похилого віку) та циметидин (800 мг на добу, при більш високих дозах можливе збільшення вираженості гіпотензивного ефекту).

У разі поєднаного застосування лерканідипіну в ранковий час і симвастатину у вечірній час взаємодії між ними не передбачається.

Передозування

Ймовірно розвиток надмірної периферичної вазодилатації та вираженого зниження пекла з рефлекторним збільшенням чсс.

У разі вираженого зниження АТ, ЧСС та втрати свідомості потрібне введення серцево-судинних засобів; виражене зниження ЧСС потребує внутрішньовенного введення атропіну. Моніторинг гемодинамічних параметрів пацієнта необхідний протягом ≥1 доби. Ефективність діалізу при передозуванні лерканідипіну, ймовірно, незначна.

Умови зберігання

При температурі ≤30 °C в оригінальній упаковці в недоступному для дітей місці.